Загальновідомо, що під час подорожей здорові люди починають страждати залежністю від інстаграма у важкій формі. Є й інші, часто більш серйозні, психічні розлади, до яких можуть призвести подорожі.

Дромоманія

Зазвичай цей розлад діагностується у підлітків, які йдуть із дому, і не вважається чимось катастрофічним - занадто акцентований прояв особливостей психічного розвитку. Однак все частіше психіатри поширюють дромоманию і на випадки дорослого бродяжництва. Вона виражається як потяг до безглуздих поїздок по світу. 

На думку нарколога Івана Сосіна, схильність до подорожей не далека за своєю суттю від бродяжництва. Це явище гіперкомпенсації, тому що в подорожі завжди тягне від відчуття неблагополуччя, психологічної незадоволеності.

Фантастична реальність

Це ще одна серйозна психологічна проблема, яка виникає у переважної більшості туристів.

«Нове оточення настільки відрізняється від того, до чого вони звикли, що вони на підсвідомому рівні вважають, що те, що вони роблять, не має насправді значення, - зазначає Девід Шлім, директор клініки Джексон-Гоул у Вайомінгу. - Тому вони роблять те, чого зазвичай собі не дозволяють, - більше займаються сексом із випадковими партнерами, їздять на велосипеді без шолома і сідають на мотоцикл босоніж».

Цей розлад підсилює навіть помірне вживання алкоголю.

Синдром корабля любові

Західні психологи виділили цей красиво названий синдром, оскільки до 10% мандрівників заражаються статевими інфекціями. 

Доктор психіатрії Елен Маккелан із Тулейнського університету каже, що цей розлад особистості виражається в появі або збільшення потягу до випадкових сексуальних зв’язків. 

Лікар одного коледжу так резюмував основні для нього проблеми подорожей: «Мої студенти не хворіють на малярію, вони вагітніють».

Психоз мандрівника

Це явище часто-густо траплялося у колишніх радянських людей, які почали виїжджати за кордон після того, як було піднято залізну завісу. Нова незвичайна їжа, вельми інша культура, інший клімат, а також перевтома, можуть привести до тимчасового, проте серйозного зриву. Він проявляється як звичайний психоз: неможливість зосередитися, втрата розуміння і оцінки, заперечення очевидного, «дитяча поведінка» тощо. 

Хоча цей стан швидко проходить, якщо людина не страждає на хронічну психічну хворобу, за короткий час мандрівник може завдати шкоди або фізичних ушкоджень собі і оточуючим.

Синдром Стендаля

Це давно відомий функціональний розлад, пов'язано з впливом грандіозних і шедевральних творів мистецтва, величної природи та іншого на людину. 

На честь письменника синдром названий через те, що він першим описав симптоматику, яка полягає в запамороченні, неуважності уваги, галюцинаціях. Саме це трапилося зі Стендалем у Флоренції, що зареєстровано в книзі «Неаполь і Флоренція: подорож з Мілана до Реджіо»: «Коли я виходив з церкви Святого Хреста, у мене забилося серце, мені здалося, що вичерпалося джерело життя, я йшов, боячись упасти на землю... Я бачив шедеври мистецтва, породжені енергією пристрасті, після чого все стало безглуздим, маленьким, обмеженим...».

Єрусалимський синдром

Не такий уже рідкісний синдром, що зустрічається у християн та іудеїв-паломників. Виражається в тому, що при зустрічі зі святинями людина раптом починає себе відчувати обраною, ніби вона володіє надприродними силами пророка. Звичайно, найчастіше це проявляється в Єрусалимі, оскільки це осередок древніх святинь. 

Особливо важко переживають цей синдром ті, хто прагне врятувати світ, вони починають не до місця проповідувати різні речі, поводяться театрально. Іноді їхня поведінка доходить до крайнощів, становить небезпеку, і тоді їх необхідно насильно госпіталізувати.

Паризький синдром

Унікальне явище, яким страждають багато людей, але особливо сильно - японці. Можливо, через те, що саме японський психіатр, який працював у Парижі, Хіроакі Ота, виявив цей розлад у 1986 році. 

Виявляється, що близько десяти тисяч японців щорічно звертаються за психіатричною допомогою після поїздки в Париж, тому що люди там до них непривітні й агресивні. 

«Вони їдуть, сподіваючись на гостинність, а зустрічають повну протилежність. З огляду на, що Париж для них - еталон краси та вишуканості й архітектури, і людей, нерви японців не витримують», - пояснює психолог Ерв Бенгамов.